Ліга Майбутніх Поліцейських

Ліга Майбутніх Поліцейських

Community Organization

Наша організація створена справжніми дітьми - патріотами за підтримки Головного управління Національної поліції в Донецькій області

Треба серце віддавати дітям…

Заходи
Додано: 22.03.2016 | 16:33

Належне виховання підростаючого покоління - це одне з найважливіших завдань дорослих сучасного суспільства нашої країни. Громадська організація «Ліга майбутніх поліцейських» - одна з форм діалогу між дітьми та співробітниками поліції.

Працюючи в тандемі, молодь Ліги Слов’янська та співробітники поліції, досягають гарних результатів від такої взаємодії, це діти обдаровані, зацікавлені, талановиті, цілеспрямовані, бажаючі змінити країну на найкраще. Вони надихають!

На жаль є й друга сторона медалі. «У повсякденній роботі я стикаюсь з випадками дитячої жорстокості, безвідповідальності та розгубленості, що приводить маленьку людину до скоєння кримінальних та адміністративних правопорушень»,- ділиться інспектор Слов’янського відділення капітан поліції Вікторія Гаркач, яка працює з дітьми, що опинились в складних життєвих обставинах, збились з вірного шляху, які скоюють правопорушення, вживають алкоголь та наркотики.

Чому вони такі різні, але ж вони діти?
Замислюючись над всім цим, у Вікторії Гаркач народились наступні рядки, своїми почуттями та переживаннями Вона побажала поділитися з нами у Всесвітній день поезії:

Идущие впереди, оглянитесь!!!

                                                                                  У меня позади уже целых пол жизни,
                                                                                  Мною пройдено целый отрезок пути.
                                                                                  Я, возможно, уже чей-то путеводитель
                                                                                  И, быть может, за мной кто-то начал идти.
                                                                                  Только, что я оставила тем, кто мне верит,
                                                                                  Тем, кто в жизни моею тропою пошел,
                                                                                  Тем, кто, став на мой путь, сам сойти не сумеет,                                                           
                                                                                  Тем, кто лучшей дороги для себя не нашел.
                                                                                  Что вдохнут они там, у дороги истоков
                                                                                  Чем наполнит их жизнь, чем они прорастут?
                                                                                  Неужели обидою, болью, тревогой,
                                                                                  Неужели с оков будет начат их путь?
                                                                                  Разве честно, что их глаза будут жечь слёзы,
                                                                                  Разве первым из чувств должна стать пустота
                                                                                  И за что им под ноги шипы, а не розы,
                                                                                  Почему им войну объявляет весна?
                                                                                  Кто решил, что они повторят нашу повесть,
                                                                                  Кто? Ответьте, прошу Вас мне, и почему?
                                                                                  Объясните, за что мы так долго боролись,
                                                                                  Неужели за эту кромешную тьму…
                                                                                  Почему мы их смелости учим для страха,
                                                                                  Не для подвигов, нет, не во имя любви,
                                                                                  Не за тем, чтоб они полной грудью дышали,
                                                                                  А за тем, чтоб под пули бесстрашными шли.
                                                                                  Мы оставили в память им кровные войны
                                                                                  И заставили знать о предательстве всё,
                                                                                  Мы с грудным молоком в них вдохнули погони,
                                                                                  Только не за мечтой, а чужим кошельком.
                                                                                  Сотни книг об убийстве, наркотиках, власти,
                                                                                  О неравенстве рас и о битве полов…
                                                                                  Мы оставили им мир, разбитый на части,
                                                                                  Уничтожив в нем Веру, Надежду, Любовь.
                                                                                  Кто нам дал это право, и кто нам позволил
                                                                                  Бессердечность в подарок им преподнести,
                                                                                  Вместо птиц и цветов, вместо чистого неба
                                                                                  Им оставить в богатство холодные сны.
                                                                                  Где же мы потеряли холсты мудрых истин,
                                                                                  Где утратили честь свою, гордость свою,
                                                                                  Кто научит теперь их быть верным и честным,
                                                                                  Кто научит быть вместе, а не по одному.
                                                                                  Где, скажите, пылятся рассказы о мире?
                                                                                  В них победа над злом и счастливый конец.
                                                                                  Где зарыто добро, под какою руиной?
                                                                                  Где святые слова скрыты Мать и Отец?
                                                                                  Посмотрите на тех, кто идет вслед за вами,
                                                                                  Окунитесь в холодные эти глаза,
                                                                                  В них ещё тлеет свет, это слово за нами,
                                                                                  Этим хрупким сердцам наша помощь нужна.
                                                                                  Не позвольте им стать перед жизнью бессильными,
                                                                                  Не позвольте забыть, кем они родились,
                                                                                  Просто вспомните все, что они наши дети,
                                                                                  Я прошу тебя каждый, о них помолись…
                                                                                  Оглянитесь на путь, что был пройден годами,
                                                                                  Что оставлено вами далеко позади?
                                                                                  Яркий свет или тьма будут жить под ногами
                                                                                  У того, кто решиться за вами пойти?!

Батьки, вчителі, поліцейські і просто перехожі люди – всі ми відповідальні за підростаюче покоління, з нас починається їх життєвий шлях, вони-наше гідне майбутнє…Зробимо ж один одного щасливим!