Ми продовжуємо цикл публікацій про мужніх дітей - патріотів, учасників молодіжної організації «Ліга майбутніх поліцейських». На цей раз розмова піде про одну з перших учасниць Ліги, мешканку прифронтової Мар`їнки Дарину Безотосну, милу, привітну біляву дівчину, яка одна з перших виявила активу патріотичну позицію та вступила до лав молодіжної організації не зважаючи на важкий та напружений стан, який вже понад 700 днів триває у її рідному місті.

Дарина мешкає у Мар`їнці, місті - яке знаходиться на лінії постійного вогню бойовиків. Не тільки околиці,а навіть центр постійно страждає від обстрілів. У місті немає будівлі, яка б не постраждала від тяжкої техніки терористів. У таких умовах живуть,навчаються а ще й мають велике бажання займатися суспільною діяльністю наші мужні діти, учасники «Ліги».

Родина Дарини велика та дружня: бабуся,дідусь,мати,батько та ще дві сестрички,десяти та п`яти рочків. На превеликий жаль, дорослі зараз не мають змоги працювати, у місті не працює жодне підприємство чи установа, тому усі мешканці міста живуть на соціальні виплати та гуманітарну допомогу. Мама Даші за фахом перукар, але її робота зараз не витребувана,тому вона виховує доньок,ы наскыльки це можливо, займається домашнім господарством. До початку бойових дій батько та бабуся дівчини працювали на міському хлібокомбінаті:батько водієм а бабуся хлібопекарем, але у липні 2014 року він один з перших у місті постраждав від ворожого обстрілу, у нього влучив снаряд и стіни рухнули. В ту жахливу ніч працювала на ньому і бабуся Дарини, яка дивом не постраждала. Тоді Дарина написала сповнені болю та жаху рядки:

«Була звичайна, тиха ніч, коли сон порушили страшні вибухи снарядів. Саме цієї миті обірвалися сотні дитячих, та дорослих життів. Горіли будинки, квартири, сараї з худобою, та заводи, на яких в ту ніч працювали люди, і серед них була моя бабуся, яку ледь не вбило плитою зі стелі яка важила не одну тонну. Коли прийшов ранок, Мар’їнський район був у страху, у перехожих тряслися руки, та лилися сльози…За шо це все?Чому нас вбивають? Питання залишалися без відповідей. Майже кожен мешканець міста намагався тоді виїхати хоч кудись, але щоб тільки покинути це місто. Стояв страшний запах гару, а через тиждень видчувався запах і людськихтрупів…Пройшло вже 2 роки з цієї страшної події, але кожен з нас до сих пір пам’ятає цей день, ніби все це сталося вчора»

Перший раз ми зустрілися із Дариною, коли вона стала учасницею проекту «Схід та Захід разом». Дарина тоді вразила тим, що не зважаючи на багато часу, який діти провели у дорозі, вона одна серед всіх приїхала у гарній українській вишиванці,в який старалася брати участь у всіх заходах, де були задіяні діти на Закарпатті. Зберігала її як зіницю ока - завжди прасувала та тримала окремо,аби не зім`ялася.

Дівчинка є активною учасницею майже усіх заходів, яі проводить Ліга в її місті та масових заходах, де приймають участь усі учасники молодіжної організації.

При розмові із цією милою та усміхненою дівчинкою дивуєшся, скільки сили волі є в її характері. Даша мріє стати медичним працівником. Зараз вона дуже активно готується до вступу до Лиманського медичного училища. «Стати лікарем мріяла ще з дитячого садочка»- розповідає Даша – Про мою мрію знали навіть вихователі і коли на випускному усім діткам вручали умовні «дипломи» у моєму було написано "Медична сестра"» - всміхається Дарина. «Дуже хочу допомагати людям, планую отримати початкову професію фельдшера, потім піти до АТО, стати парамедиком, рятувати життя нашим воїнам. А коли закінчиться війна вступити до медичного вишу і отримати диплом лікаря спеціаліста. Дуже б хотіла працювати у правоохоронних органах, мені подобається професія експерта криміналіста, але, на жаль, за станом здоров`я вступати до вишу МВС не зможу,тому виорішила - буду приносити користь трохи на іншому терені – буду рятувати життя тим, хто в цьому потребує »- безапеляційно говорить Даша.

Зараз Дарина старанно готується до вступу до училища. «Місто ніби завмирає після обіду, бо починаються обстріли. Нещодавно біля нашої хати приблизно в п`яти - шести метрах впав снаряд. Гуркіт був жахливий, просто поталанило, що не влучило у будинок. Влітку нікуди не поїхала,відпочивати  мені ніколи, обложилася підручниками, хоча в нашому місті вже давно ніхто не відпочиває та не гуляє. Тому-старанно навчаюсь,часу багато»- зітхає дівчинка.

І дивлячись на цю цілеспрямовану, сер`йозну дівчинку, із твердим характером та залізною волею, ані скільки немає сумніву - це буде гарний лікар, справжній фахівець своєї справи. 

Ось такі вони, наші діти, наше майбутнє, наша надія, діти війни, маленькі патріоти своєї країни - учасники «Ліги майбутніх поліцейських», незламні,впевнені та цілеспрямовані.